Сьогодні у Книзі Героїв Отинійщини назавжди викарбувалося ще одне ім’я — Романа Червінського.
Нині вся Отинійська громада у селі Ворона з болем у серці провело в останню дорогу свого Героя — Червінського Романа Любомировича.
У тиші скорботи, зі сльозами на очах, з молитвою та державними прапорами громада прощалась із Захисником, який повернувся додому на щиті. Вулицями села люди ставали на коліна, схиляли голови, віддаючи останню шану тому, хто віддав життя за Україну.
Роман назавжди залишиться в пам’яті односельців як щира, добра, працьовита людина, люблячий батько, чоловік, син і справжній патріот. Саме тут, у Вороні, він створив сім’ю, виховував дітей, мріяв, будував плани на мирне життя… Та війна жорстоко обірвала ці мрії.
Роман Червінський людина, яка не вагаючись стала на захист Батьківщини, до останнього подиху залишалася вірною присязі та Україні.
6 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області, у складі оперативного угрупування 127-ї окремої механізованої бригади, Роман разом із побратимами відбивав штурмові дії противника.
Під час жорстокого бою він отримав поранення, несумісні з життям… До останнього залишався на позиції. До останнього виконував наказ. До останнього був вірним Україні.
Під звуки Державного Гімну труну з тілом Героя опустили в рідну землю. Родині вручили прапор України — символ його честі, мужності та жертовності.
Неможливо загоїти біль втрати.
Але ми зобов’язані пам’ятати.
Пам’ятати кожне ім’я.
Пам’ятати кожен подвиг.
Пам’ятати кожного Героя.
Вічна пам’ять Роману Червінському.
Вічна слава всім Захисникам, які віддали життя у війні за Незалежність України.
Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях.
Слава Україні! 
