Імена Героїв Отинійщини викарбовуються у віках. Похорон і останній шлях Героя — Івана МИХАЙЛИШИНА
Сьогодні Отинійська громада та усе Прикарпаття у глибокій скорботі, адже проводять в останню дорогу свого земляка, воїна, захисника, командира, друга — підполковника поліції, сержанта Збройних Сил України — Івана МИХАЙЛИШИНА.
Чин похорону розпочався у рідному домі Героя в селищі Отинія. Тут, серед рідних і близьких, під звуки дзвонів та молитви, розпочалося прощання з людиною, яка все своє життя присвятила служінню — народу, державі, правді.
Від оселі траурна процесія вирушила до храму «Введення в Храм Пресвятої Богородиці» ПЦУ. Під синьо-жовтими стягами, в оточенні рідних, друзів, побратимів, колег і вдячних односельців, люди проводжали Івана — на колінах, зі сльозами, з молитвою.
Після відправи в храмі труну Героя у супроводі військових, рідних та громади доправили до Івано-Франківська.
У міському Будинку смутку відбулося загальноміське прощання — зібралися побратими, колеги з Національної поліції, військовослужбовці, представники влади, духовенство, мешканці міста, щоб віддати шану тому, хто до останнього подиху стояв за Україну.
Поховали Івана Михайлишина на Алеї Героїв міського кладовища Івано-Франківська — поруч із тими, хто, як і він, поклав своє життя за свободу і незалежність держави.,
Іван Михайлишин пройшов довгий і гідний шлях служіння. Після закінчення Івано-Франківського училища міліції та Київської академії він розпочав роботу в органах внутрішніх справ, де понад два десятиліття віддано служив народу України.
Працював в підрозділах карного розшуку, боротьби з наркотиками, очолював міські відділення поліції в Галичі, Яремчі, Тисмениці, Городенці. Сильний духом, справедливий, вимогливий і людяний — він завжди стояв на стороні правди, був прикладом для підлеглих і колег.
Коли у 2014 році розпочалася війна, Іван не залишився осторонь — пройшов службу в зоні АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав захисників України.
У складі 102 окремої бригади територіальної оборони він служив розвідником, снайпером, а згодом — командиром взводу безпілотних літальних апаратів. Завдяки його досвіду та професійності було врятовано не одне життя. Побратими називали його «Михалич» і «Хрещений тато» — за мудрість, рішучість і турботу про своїх людей.
4 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку, Іван, стоячи на прикритті під час розвантаження обладнання, помітив наближення ворожого дрона та наказав увімкнути засіб радіоелектронної боротьби. За мить стався вибух.
Сержант Іван Михайлишин загинув, прикриваючи своїх побратимів.
Безмежний біль у серцях рідних — дружини Мирослави, донечки Софії, мами, усієї родини. Разом із ними сумують побратими, колеги, друзі, вся Отинійська громада.
Він залишив по собі світлу пам’ять — людини честі, відданості, гідності, мужності. Справжнього офіцера, який не зрадив присязі й до кінця залишався вірним Україні.
Світла пам’ять і вічна слава Герою України — Івану МИХАЙЛИШИНУ.
Його ім’я навіки викарбуване у книзі Героїв Отинійщини.
Герої не вмирають.
