Сьогодні Отинійська селищна територіальна громада провела в останню земну дорогу свого загиблого героя — Юрія Сенчука, жителя селища Отинія.
Тебе везуть із поля бою,
Ще молоденький ти такий,
Сумують рідні за тобою,
Громада сльози ллє гіркі.
Тобі би жити і любити,
Ти ще нічого не пізнав,
Не встиг сім'ю свою створити,
За нас усіх життя віддав.
Остання тут твоя дорога,
На цій землі останній раз,
Ідеш прямісінько до Бога....
Горять свічки.... А ти погас...
Сьогодні Отинійська селищна територіальна громада провела в останню земну дорогу свого загиблого героя — Юрія Сенчука, жителя селища Отинія.
Рідні та близькі, друзі та побратими, а також багато людей прийшли цього дня, щоб віддати останню шану для воїна Юрія, вклонившись доземно захиснику України, встеляючи дорогу живими квітами.
Стрілець-снайпер, 4-го десантно штурмового відділення, 2-го десантно-штурмового взводу, 3-ої десантно-штурмової роти, 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281, Солдат Сенчук Юрій Зіновійович, 08.05.1991 року народження призваний на військову службу по мобілізації 13 травня 2024 року, вірний військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, в бою за Україну, її свободу та незалежність загинув — 08.11.2024 року, поблизу н. п. Погребки, Суджанського району, Курської області росії.
Зі слів мами пораненого побратима Юрія, який зараз знаходиться в лікарні, бо вдалося вийти з того пекла — «У той доленосний день, група Юри рухалась окопами, під час обстрілу ворог підійшов максимально близько до наших окопів, почався дуже близький бій з використанням ручних гранат. Юра із побратимами в цьому пекельному протистоянні давали відсіч ворогу до кінця, не залишаючи своїх позицій. І тут життя обривається… Його останніми словами були слова гідного українця, оборонця вільної Української держави – «Ми своїх не кидаєм, і в полон не здаємось»! А потім Юри нестало… Його тіло пролежало на чужій, сирій та ворожій землі близько 3-х днів. І невідомо скільки часу би це тривало, якби не титанічні зусилля побратимів, яких і так залишилось надто мало, проте, вдалось його забрати, для того щоб із шаною та честю віддати рідній, Українській землі.
У пам’яті всіх, хто знав його, він назавжди залишиться добрим, скромним, ввічливим, спокійним та справжнім патріотом…
В останню мить земного буття нашого захисника пролунав державний гімн України у виконанні оркестру.
Сестрі Юрія вручили прапор України як символ держави, якій вірно і до кінця служив її брат…
Три постріли почесної варти сповістили всім, що тут навіки спочив Герой, який загинув за Україну.
Сім'я втратила рідну людину, друзі – хорошого товариша, Отинійщина та Україна – Героя...
Найщиріші співчуття родині. Хай Господь дасть Вам витримки й сил пережити це страшне горе. Низький уклін та вічна шана нашому воїну-захиснику.
Вічна Героям слава!
