100 років без Василя Соловчука.
Пам’ятаємо. Шануємо. Продовжуємо його справу.
16 липня 1926 року, далеко від рідної землі, у французькому Парижі перестало битися серце нашого земляка — Василя Соловчука.
Минуло сто років…
Сто років тому завершився земний шлях уродженця села Молодилів, який став одним із найвидатніших військових діячів Українських Січових Стрільців та Армії Української Народної Республіки.
Його життя стало уособленням боротьби за українську державність.
Ще зовсім юнаком він залишив навчання на правничому факультеті Львівського університету, щоб добровольцем вступити до лав Українських Січових Стрільців. Пройшов крізь пекло Першої світової війни, командував стрілецькими підрозділами, відзначився в боях за Маківку та Лисоню, був нагороджений за особисту хоробрість.
Після російського полону він продовжив боротьбу вже у лавах Армії Української Народної Республіки. Очолював Скорострільний Кіш Січових Стрільців, був начальником військової розвідки легендарної 6-ї Січової стрілецької дивізії Марка Безручка, став одним із творців української військової думки та залишив після себе військово-теоретичні праці.
Саме Василь Соловчук став прообразом героя знаменитої стрілецької пісні «Човен хитається серед води», яка й сьогодні звучить як символ незламності покоління українських визвольних змагань.
Навіть перебуваючи в еміграції, він не припинив служіння Україні. У таборі інтернованих українських вояків саме Василь Соловчук став одним із ініціаторів створення меморіалу «Козацька Могила», власноруч спроєктував пам’ятний козацький хрест для полеглих побратимів, вірячи, що боротьба за незалежність неодмінно буде продовжена.
16 липня 1926 року Василь Соловчук помер у Парижі. А 5 серпня його провели в останню путь на цвинтарі Пантен. Попрощатися із побратимом прийшли ветерани Армії УНР на чолі з генералом Олександром Удовиченком. Вони організували похорон, прикрасили могилу вінками із синьо-жовтих квітів та віддали останню шану українському офіцерові, який усе своє життя присвятив боротьбі за свободу України. На жаль, місце його поховання до сьогодні залишається невіднайденим.
Сьогодні, через століття після його смерті, ми усвідомлюємо, наскільки великою була ця постать.
Для Отинійської громади Василь Соловчук — не просто історична особа. Це наш земляк. Людина, яка прославила рідний Молодилів далеко за межами України. Представник покоління, що першими у ХХ столітті зі зброєю в руках виборювали українську незалежність.
Його життя нагадує нам просту істину: свобода ніколи не дається без боротьби, а пам’ять про тих, хто віддав за неї своє життя, є нашим обов’язком.
Вічна пам’ять Василеві Соловчуку.
Пам’ятаємо наших героїв. Пишаємося своїми земляками. Бережімо історію Отинійщини для майбутніх поколінь.
Зібрав і впорядкував М. Сарахман. Архівні та історичні дані також отримані за допомогою: Юрій Юзич, Ярослав Коретчук, Леся Верещинська, ЦДАОВВ, та інші які знаходились у відкритих джерелах.
